Гель Ярослава, Університет Кирила і Мефодія в Трнаві, Словаччина

Гель Ярослава, Університет Кирила і Мефодія в Трнаві, Словаччина

Загалом, перший тиждень ти думаєш “як мені вижити, як вчитися, мене тут не люблять, може відразу додому їхати і не ганьбитися”, але потім ти починаєш навіть кайф ловити від цих думок і стає цікаво, що ж буде далі.

Всі ці подорожі по країні, краси, види, все нове, бажання все побачити, поїхати в інші країни, знайти спільну мову з людьми, довести собі, що ти сильний і у тебе все вийде, – для мене це і є чаруюча мета.

Мова: словацька граматика дуже легко засвоюється, але говорити важкувато через відсутність необхідного словникового запасу, а так все по трошку запам’ятовується, важливо частіше бувати в суспільстві зі словаками і говорити з ними.

Житло: общага добра у нас, все є, всі зручності (в порівнянні з українськими общагами рай). Я живу з киянкою і дівчинкою з Казахстану, тому мову вчу не з таким успіхом, як інші, але на роботі це все надолужується.

Общага знаходиться біля одного з корпусів університету, але на жаль – не моєму. Мені не пощастило в ньому бувати на парах, мені далеко ходити, але це навіть добре.

Навчання: після недоспаних ночей і витрачених нервів в українському коледжі, в університеті було занадто незвично, що тебе не так навантажують, трохи домашнього завдання та й уроки проходять набагато легше і більш захоплююче. Викладачі хороші, розуміючі, все скидають на пошту, ставляться до нас краще, ніж я очікувала, навіть знають російську і можуть нам щось сказати або пояснити, одногрупники у нас теж непогані хлопці, але відчуваєш себе нижче їх через їх розповіді, що вони вчили за кордоном англійську або жили там, багато де бували, але я думаю у нас ще все попереду. В принципі з навчанням проблем немає, крім усвідомлення того, що взагалі незрозуміло як буде проходити сесія і що нас чекає. Заняття у нас один тиждень з вівторка по п’ятницю, другий тиждень з понеділка по п’ятницю, змінюється тільки те, що один понеділок ходиш, другий не ходиш, розклад однаковий, не важкий.

Предмети мені всі знайомі, половину я вивчала в університеті у Франківську, тому в більшій частині я вчу мови, викладають англійською, але частіше переходять на словацьку, але мені словацька навіть легше, чого не скажу про англійську, до їх рівня мені далеко.

Ціни: майже такі ж, інколи дорожче.

Про ставлення словаків до українців можу сказати, що воно ділиться на два типи: або вони ігнорують твою присутність, або ж дуже добрі до тебе, якщо ти з ними спілкуєшся. Ніякої яскраво вираженою неприязні до українців я не помітила, майже всі привітно на нас реагують.

Робота: Роботу я почала шукати відразу, як приїхала, працюю вже місяць, може і більше в Братиславі. Мию посуд за 3.50 за годину, по 8.30 годин, прибираю в ресторанах і готелях, вночі більше платять – 3.80 або 4, залежно від місця.

Думаю, коли буду добре знати мову, постараюся знайти роботу за фахом, тому що вакансій багато, але сенсу працевлаштовуватися немає, тому що не знаю мову.